ПОМАРАНЧЕВИЙ СНІГ
(Антикризовий сонет № 3)


Україна сама не своя:
Хтось сумний, а подекуди – сміх.
Пам’ятаємо, як ти стояв,
Коли йшов помаранчевий сніг.

Як вітав ти країну свою -
Ми раділи тобі звідусіль,
Сподівалися жити в раю,
Але щастя не вистачить всім.

Усі разом з тобою тоді
Подолали страшний геноцид,
Не залишив народ у біді,
Коли з’їв ти отой «діоксид».

Вболівали, бажали добра,
Не жаліли яєць ворогам,
Готувались кричати «Ура!»,
Якби знову почався Майдан.

Він розтанув – так буде завжди,
Скрізь муляка, не витягти ніг...
І тепер тобі кажуть: «Іди!»,
Як зійшов помаранчевий сніг.


14.06.2009